Сценарій родинного свята

Сценарій родинного свята:

 «Родина, рід, які святі слова…»

            Батьки і діти сидять за столами, заходять вихователі ведучі.

М.К.:          «Батько і мати – у долі дитячій –

                   Батько і мати – два щастя крила…» - співається у популярній пісні про «щасливу птаху» дитинства. Справді, для щастя їй потрібні й батькова мужність, і материнська чуйність та ласка. Обидва прояви Любові – тієї небесної роси, що допомагає кожному з нас спинатися на ноги, зростати, квітнути.                      

Шановні родини! Ми раді вітати вас на святі.

 З миром зустрічаємо – щастя вам бажаємо!

Ведуча1:      Ми запросили вас і раді, що ви прийшли до нас.

                   У цей святковий, радісний, для всіх веселий час.

Ведуча2:      Зібрались ми у залі, як у одній родині.

                   Тож починаймо свято – ми зараз всі єдині.

            Звучить фонограма пісні «Одна калина за вікном» , двоє дітей заносять до залу коровай на рушнику та свічку.

Дитина:       Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                   Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!

Дитина:       Ми до батьків сказати хочемо слово

                   Сповнене ніжності й любові.

                   Бо без батьків чого ми в світі варті?

                   Без маминої ласки і добра.

                   Без батькової строгості і жарту.

                   Без нашого родинного тепла.

           

(Діти ставлять хліб і свічку на стіл)

Ведуча1:          Хай цей хліб, що нагадує вам рідний дім, стане символом родинного свята. А вогник і тепло цієї свічки живить ваше родинне багаття, буде оберегом від усіляких негараздів!

Ведуча2:Народились ми і живемо на такій чудовій мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди й діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, хвилюємося аж до сліз зачувши рідне слово…

Пісня: «Україна-ненько»

Ведуча1:Родина – це святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вірності, любові, піклування. Наш дитячий садок – це також наша родина в якій ми з вами живемо. Наше свято присвячене сьогодні роду, родині, родинному дереву. Для кожної дитини – родина, сім’я починається з мами, тата, а ще бабусі та дідуся, які для них найближчі і дуже люблять їх. Тому наші предки уявляли життя на землі як велетенське дерево роду.

Ведуча2: Ось це дерево у нас сьогодні на святі. Подивіться на нього уважно.

Ви, діти, на цьому дереві листочки зелені, гілки – ваші тато й мама. А стовбур – це ваші дідусь і бабуся. Усе це одне велике міцне дерево, що символізує рід.

Ведуча1:Сьогодні в нашій залі зібралися найрідніші ваші люди, ваша сім’я. дуже хочеться, щоб в кожну сім’ю увійшли мир і спокій, злагода і любов.

Ведуча2:Тож прийміть привітання і щирі побажання від ваших дітей!

Дитина1:                 Ми хочем радо привітати

                            Бабусь з дідусями, сестер і братів.

                            Ну і звичайно наших любих

                            І дорогих усім батьків!

Дитина2:                Ми хочем всім вам побажати

                            Багато хороших і сонячних літ,

                            Дідусям і татам, бабусям і мамам,

                            Братам і сестричкам, палкий наш привіт!

Дитина3:                 Давайте хоча б на хвилину

                            Забудемо клопоти всі,

                            І об’єднаємось в міцну родину,

                            І затанцюємо і заспіваємо пісні!

                                               Танок-коло: «Тавричанка»

Ведуча1:  Головною берегинею роду завжди була МАТИ! Мати – найдорожча людина в світі. Вона народжує дитину, пестить її і голубить, вчить добра і любові!

Дитина:                   Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

                            Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

                            Мамочка рідна моя, дорогенька,

                            Я над усе тебе в світі люблю!

                                               Пісня: «Дорога до мами»

Ведуча2: А зараз до вашої уваги невеличка смішинка, послухайте.

Мама запитує свою донечку… (мама з донечкою підводяться)

Мама:Доню, а скажи мені, хто все бачить, хто все чує, хто все знає?

Дочка:Мамо, та невже ти не знаєш? Це ж наша сусідка?

Ведуча1:Є в Україні давній і забутий всіма звичай – закосичення.В родиніпідростала дівчинка. Доки була маленька тільки й турботи, що радіти сонечку, матусиній ласці, рости здоровою і щасливою. І однією із ознак такого безтурботного життя було вільно розпущене волосся, прикрашене вінком. Йшли роки, дівчинка підростала і ставала помічницею. Їй доручали різну роботу, долучали до приготування родинних страв. Тож волосся заважало,його потрібно було підбирати, а точніше – заплітати.

Ведуча2: Та не міг наш народ не відзначити таку важливу подію в житті дівчини. Від цього і народився такий гарний обряд – закосичення. Цей обряд дуже важливий для духовного розвитку дівчаток 5-ти річного віку. Вийдіть дівчатка і покажіться, які ви вже дорослі і гарні. А хто ж як не рідна мати благословляє на добре, щире життя у достатку, у праці, наставляє на добре ставлення до людей. Запитайте ж дівчатка у матусь дозволу і благословення косу заплітати…

Дівчата:                   Благослови мати косу заплітати,

                            Косу заплітати у стрічку вбирати,

                            Щоб виросла довга, густа і красива

                            І раніше своїх годочків, щоб не була сива!

Мами:                       Благословляємо!

Ведуча1:Тож ставайте мами біля своїх донечок і закосичуйте їх:

-                    Плетись коса, розумнішай голова.

-                    Родися краса, добрішай душа!

Звучить фонограма пісні: «Там де мама моя» (PP-P-F)

Мама:                       Розпустили кучері дівчата,

                            Підвели ще й брови для краси,

                            Тільки ти ходи,як вчила мати,

                            Не обрізуй русої коси.

                            Хай вона росте густа та пишна

                            Чорнобровим хлопцям на біду.

                            Я тобі, моя чарівна вишня,

                            Сама цю косу заплету.

Ведуча1: А тепер матусі, візьміться за руки і тричі обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від всякого лиха і напастей, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Немає нічого міцнішого за материнське благословення!

                                               Водіння кола захисту. (дівчата в маленькому колі, мами у великому колі навколо дівчаток)

Ведуча2:А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте з важливою подією… погляньте, а наші дівчатка ніби й справді подорослішали. Дівчатка, прийміть ще привітання і від наших хлопчиків.

Хлопчик1:                Косички у дівчаток, щоб смикати за них

                            Так думав я спочатку, а виявилось – ні.

                            Вони ростуть для того, щоб заплітались довго,

                            Щоб хтось про них сказав: «Ах-ах, яка краса!»

Хлопчик2:                 А от мені косичок не треба, я – хлопчак!

                            А що я теж красивий, то видно це і так!                          

Мама(з рушником):   Шановна родина нашого любого дитсадочка, цим рушником я встеляю щасливу дорогу від рідної матері до мами –вихователя. Прийміть від мене цей символ. (ведучі беруть рушники, стають в таночок)

                                              

Танок: «З рушниками»

Ведуча1: Дітям для щастя потрібні не лише материнські руки, а й батьківське мужнє серце та міцні руки які вміють все зробити. А усміхнеться тато, то стільки ласки і тепла в його погляді.

Дитина:                 Я до любого тата звертаюсь,

                            Хочу в словах передати тепло,

                            Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

                                    Щоб у душі його сонце цвіло!

                            Татку, татусеньку, таточку, тату,

                            Кращого в світі немає навкруг!

                            Таточку хочу тебе я обняти,

                            Ти мій порадник, заступник і друг!

Ведуча2: Діти, а ви хочете подивитися, як ваші тата допомагали вашим мамам, коли ви були зовсім маленькі?

                                    Ігри з татами: 1. «Хто швидше замотає ляльку»

                                                                2. «Хто швидше пришиє ґудзика»

Ведуча1:   Послухайте дві веселики від наших татусів.

Хлопчик запитує в тата… (підводяться тато і син).

Хлопчик:Тату, а де знаходяться гори Альпи?

Тато:Синку, запитай у мами, вона в хаті все переставляє.

Ведуча2:Маленька дівчинка загубилася, довго озирається довкола і, врешті, підійшла до міліціонера…(тато надягає картуз міліціонера)

Дівчинка:Дядю міліціонер, а чи бачили ви тут жінку, яка йшла без мене?

Ведуча1:                  Усе в житті міняється і в’яне,

                            Усе мина, відходить на завжди.

                            Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне

                            Лиш татові слова з тобою на завжди.

                                               Пісня: «Не плач, тату»

(діти цілують своїх тат)

Ведуча2:У наших предків охоронців родинного вогнища була Богиня Берегиня. Ця Берегиня – наша бабуся. Ти тільки вслухайся – бабуся, бабусенька! Бабуня-солодуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! Сивина… одним бабусям вона тільки-тільки прикрасила скроні, іншим зовсім вибілила коси.

Дит1:                         Дай бабусю, поцілую

                            Сивину твого волосся.

                            Теплим диханням зігрію

                            Снігом вибілені коси.

Дит2:                         Рідненькі бабусі!

                            Сьогодні я хочу вам спасибі сказати

                            За недоспані ночі,

                            За натруджені руки

                            І за добрі поради.

Дит3:                         Ми вас любимо щиро діти й онуки.

                            Зичим здоров’явам, миру,

                            І цілуєм вам руки.(Онуки цілують своїх бабусь)

Вед1:Подивимось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачимо ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові.

Дит:                          Я своїй бабусі пісню заспіваю,

                            Вона для мене сонечко й краса

                            Подібної до неї я не знаю,

                            Коли б зшукав всю землю й небеса.

                                               Пісня: «А у нас бабусенька»

Вед2:А зараз подивіться дві сценки з нашими бабусями.

Бабуся запитує у своєї онучки…(встають бабуся та онучка)                              

Бабуся:Дитинко, скажи, будь ласка, скільки тобі років? За кожний рік отримаєш цукерку.

Онучка:  Ні, бабусю, краще ти скажи – скільки тобі. Ото вже в мене цукерок буде!

                                               Сценка: «Онук та бабуся»

Онук:Ой, бабусю, а на ваших коса вже чотири сиві волосинки.

            А вчора було три. Чого це посивіла ще одна волосинка?

Бабуся:Від болю, любий онучку. Коли болить серце, тоді сивіє волосинка.

Онук:А від чого у вас боліло серце?

Бабуся:Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло за тебе, онучку, а волосина посивіла.

Онук:Бабусенько, люба. А як я вилізу на високе-високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?

                                               Пісня: «Ой на горі та й женці жнуть»

                                                               (бабуся з онуком)

Ведуча1: Не вічні наші рідні. Приходить час і ми прощаємось з ними. «На все Божа воля», - кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради «І не гоїться в серці рана. Лише притуплюється біль»

                                              

Пісня: «Пісня про матір»

Ведуча2:  Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків. Побажаємо вам сто років жити. Без горя, сліз і без журби. Хай з вами буде щастя і здоров’я на многії літа, назавжди.

Ведуча1:Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Святість цієї близької людини завше була незаперечною. Мудре , хоч іноді й суворе дідусеве слово, наповнене природним, народним дотепом, прислів’ями і приказками – саме таким незамінним помічником він є для кожного з нас.

Дитина1:                Мій сивий, лагідний дідусю,

                            Я до землі тобі вклонюся,

                            За теплоту твою і ласку,

                            За мудре слово, гарну казку.

Дитина2:                 За те спасибі, що навчили

                            Любити палко рідний край.

                            Руки ласкаві цілуєм!

                            Літ до ста жити вінчуєм!

Ведуча2:Гей, веселі українці – малі козачата! Виходьте на козацькі забави, танок «Повзунець» танцювати.

                                               Танок: «Повзунець»

Ведуча1:А який же то козак без українських шароварів?

                                               Гра для татусів: «Хто швидше одягне шаровари»

Змагаються 2-3 пари – тата з синами, які допомагають один одному одягтися та поясом підперезатися.

Ведуча1:Сьогодні у нашому затишному родинному залі, ніби у машині часу зібралися разом три покоління. От і ми пропонуємо подивитися жартівливий танок: «Машина часу на танцмайданчику»

                                              

Танок: «Машина часу на танцмайданчику»

Ведуча2:А зараз оголошується музичний конкурс: «Хто краще знає українські народні пісні»

1.                «Жили у бабусі»

2.                «Ти ж мене підманула»

3.                «По дорозі жук, жук»

4.                «Розпрягайте, хлопці, коней»

5.                «Ой на горі два дубки»

6.                «А мій милий вареничків хоче»

7.                 «Несе Галя воду»

8.                «Зеленеє жито, зелене» (останній куплет пісні виконують усі)

Ведуча1:                   Завершилось наше родинне свято.

                            Якби зібрати всі слова земні,

                            Ми вибрали прості і не високі.

                            Щоб ваші дні трояндами цвіли,

                            Щоб не були вжитті ви одинокі.

Ведуча2:                   Хай не спішать літа вам на поріг,

                            Хай повсякчас здоров’я прибуває,

                            Ми любим вас і від душі

                            Всього найкращого бажаєм!  

Всі діти виходять і стають на середину зали.

                            Пісня: «Бажаємо вам»

            Вихід дітей та гостей із зали.